Нахворілась я так, як Леся,
От би ще написати так,
А чи вістрям гострого леза
Біль одрізати весь. Однак…
На кривавому полі нині
Хтось заплющив очі, мов льон.
На Поділлі та на Волині…
Плачуть лики святі з ікон
І розбиті життя аж навпіл,
«До» – десь там, а у нас – «опісля»,
Рвуть волосся на собі Мавки
І мовчить тепер лісу пісня.
Чи навідають нас солов’ї,
Чи розквітне нам рута-м’ята?
Йде весна – не стихають бої,
Кажуть – рік, а війна – десятий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975001
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2023
автор: Шостацька Людмила