Можливо, що ти- не така вже для мене і втрата.
Бо гріють і далі чиїсь незнайомі долоні.
Не так було просто в твоєму мені пантеоні,
Бо бути у ньому- то не вечори коротати.
Я знаю, немає достойних,щоб стати рядами
Під куполом храму, що зведений ради одного.
На паперті лиш галасує юрба довгоногих.
А там , за дверима, наОс із моїми слідами.
Одначе, цікаво- а голуб туди залітає?
Ту тишу, що в куполі збилась, крилом розпушити,
Де променем заходу мрії до рами пришиті,
Й мільйони пилинок на плечі сідають літами .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2023
автор: Горова Л.