Віник і совок – мов пара та подружня,
Що не сперечається, бо завжди дружня,
Що, коли проблема є, то не тікає,
Спосіб вирішить її як слід шукає.
Кожен добре знає, що робити має.
Віник підміта сміття, совок – збирає,
Щоби у смітник його тоді, пізніше
Викинути нам було стократ зручніше.
Так, коли поприбирати люди мають,
Віник і совок охоче помагають,
Бо для того в світі в нас вони й існують
І за те їх людоньки усі шанують,
Місце відповідне в домі виділяють
Їм, як час настав, тоді міняють
Їх на інші, на нові, щоб, слід сказати,
Мали змогу всім вони нам слугувати
Завжди та усюди дуже добре, гідно
В час, коли нам прибирати необхідно,
Щоби чистота була в нас повсякчасно.
Як ми скористаємося ними вчасно
Та належним чином, так тоді і буде.
Нам віддячити бо віник не забуде
Разом із совком, ні, не забуде.
Після того ж чисто всюди буде,
Як того усі ми палко так бажали,
Як старанно та уважно прибирали,
Разом все сміття до купи замітали,
Після того на совок його збирали,
Щоби викинути, щоб його прибрати,
Ось для чого віник і совок слід мати.
Євген Ковальчук, 08. 03. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975017
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2023
автор: Євген Ковальчук