А знаєш- невгамовна жінко?!...
Господь забув тебе запитати.
Кого увінчати у вінку,
Який дар, кому він має дати.
Ти, хвалишся, що найгарніша,
Наймудріша ,такої більш нема.
Є королева наймиліша-
У тебе є талант і харизма.
Не заздрь, чужій долі, не суди!
Ближньму сусіду у чужім домі.
Взуй його взуття і шлях пройди-
Не топчи вітром квіти у громі.
Не вчи ,хто , що має робити,
Яку слухати музику, пісні.
З ким має дружити , як жити-
Не вказуй , які писати вірші.
Будь, ввічлива, щира в розмові!,
як акула на жертву не кидайсь!
Шукай ключ до серця у мові
Будь, привітна і добра , усміхайсь!
Ти, не чуєш Бога святого!
Язик довгий гострий немов би ніж.
Ти, слуга в демона лихого
Знімаєш, рвеш з душі лаха, одіж.
Осіла заздрість в твоїй душі
Ти ,губиш своє ім'я людино!
Зачепила мене у струні
І словом раниш душу глибинно.
Ти, до мене прийшла у гості
Я відкрила двері в душу свою.
Ти, за спиною миєш кості
В очах божих губиш душу свою.
О, скільки зірочок у небі!
І кожна по своєму прекрасна.
Вона служить Богу в потребі
Віддає красу поки не згасне.
А.К.А.Б
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2023
автор: Чайківчанка