Хоч різні звички й звичаї бувають,
Завжди усі пристойності тримаються:
Спасибі чи привіт не забувають,
Але від того люди не міняються.
Доводиться нам кашляти та чхати,
Не завжди і парфуми можуть помагати,
Бува у натовпі кого коли штовхають,
Ну а іще – всі гази випускають!
Як пернув - ну до чого етикет?
Хоть сто пардонів - та лиця ж немає.
Забудуть всі який ти був естет -
Тепер xamlo котрих і світ не знає.
По правді, ну за що тебе ганьбити?
У шлунку, видно, був якийсь розлад.
Та звук (і запах!) вже не зупинити,
Тому й нема шляху назад…
Педять чи бзять усюди та завжди -
Діанозаври, космонавти, навіть геї -
Процес природний, як потік води,
Нам не змінити сутності своєї.
Хоч чемність й ввічливість важливі,
Не треба плазувать перед юрбою:
Коли живі, то звуки всі можливі,
Завжди потрібно залишатися собою!
(з російської) —20/2/2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2023
автор: Федір Трох