[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mibFPfCCPtI[/youtube]
Вже дощ пройшов, чистіше стало небо.
І з чим красу цю можна порівнять?
Прокинувся птахів чарівний щебет,
І їх пісні по-іншому звучать.
Спадає із душі ось сум осінній,
І теплиться надія все змінить.
Чому ж тоді торкнувся білий іній,
І першим морозцем вже стугонить?
Та ось сильніше стукає вже серце,
Повірило у мрію осяйну?
Чи в нього вже немає інших версій,
Воно в собі приховує одну?
Кому повірити душі, чи серцю?
Чому думки всі різні, не одні?
Десь здалеку я чую тихе скерцо...
Усі мої надії надскладні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2023
автор: Н-А-Д-І-Я