А десь на світі є самотній хтось,
Такий як вітер, що блукає полем.
І давиться своїм не стерпним болем,
І тихо згадує далекого когось.
Вони близкі були, як хвиля та прибій,
Як крила птах душа, що плаче поруч.
І на зап’ясті пульс не стрима обруч:
Хоча чужа йому, і він тепер чужий.
А десь на стінах досі їхні тіні,
І сміх луна у парку між дерев.
Всі поцілунки й доторки на тілі,
Шпигають струмом обгорілий нерв.
Бо щастя, пташка дуже полохлива.
Ловіть момент, закохуйтесь, тремтіть!
Ріка кохання тиха і бурхлива:
То будь готовий все у ній зустріть…
Олександр Кармишев
26.02.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2023
автор: Oleksandr Karmyshev