Тканина неба вже пропалена зірками

Тканина  неба  вже  пропалена  зірками,
І  мерехтять  недопалки  небесних  тіл.
Космічна  дивотінь  лежить  над  нами,
А  ми  на  зламі,  нам  бракує  сил.

Зимовий  дощ  дратує,  мов  сусіди,
У  пошуках  пустих  взаємодій.
Чотири  кави  натщесерце  до  обіду,
Реанімують,  як  завжди  пекучий  біль.

І  я  крокую  від  кав'ярні  до  собору,
Передозована  скорботою  тропа.
Де  чорні  квіткарі  в  лютневу  пору,
Плетуть  вінки  на  цвинтар  для  попа.

Ми  безпідставно  рахували  щастя  -
Грішми  ,  машинами  ,  наявністю  зв'язків.
Тепер  у  кожного  є  шрами  на  зап'ястях,
Як  спогади  минулих,  безтурботних  днів.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2023
автор: Іво Каценбук