О,ніч - поетова подруга, -
П'янка, безмежна пустота,
Моєї творчості прислуга
Проста і грішна, і свята!
Під воскову чаклунку свічку,
Чи миготіння каганця,
Якусь поему невеличку
Пишу з початку й до кінця.
Навколо темно, лише зорі
Блищать застібками одеж,
Й думки мої у цім просторі
Не мають ліку, ані меж.
Ніч мовчазна легенько дише,
На вірш поета надиха,
Може розумне щось напише,
А то сидить і позіха.
Поет і ніч - хороші друзі
І їх ніяк не розлучить.
Чи то у радості, чи в тузі
Поет віршує, ніч - мовчить.
Спасибі, ніченько привітна,
Скажу, як завжди на останок,
Що в тобі є проміння світла
Й мені даруєш ти світанок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975226
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2023
автор: Леонід Федорів