Вже світ кричить, що дуже хоче їсти,
Й без хлі́ба України не прожить,
Й не хоче на благання відповісти,
Щоб небо над Вкраїною закрить.
На них ракети й бомби не скидають,
Не знищує їх ворог звідусіль,
Із неба закриттям всі зволікають,
Та всі чекають хліб вкраїнський й сіль.
Ніхто не може вбивцю зупинити,
А є й такі, щоб часом зволікать,
Доводиться у пеклі всім нам жити
Бо ворог нас продовжує вбивать.
Біда для світу, що зерно блокують,
Але не бачать нашої біди́,
Про допомогу не усі нас чують,
Хоч мають зброї повнії склади.
Ми просимо усіх нас захистити,
Життя й домівки наші вберегти,
Ми слізно небо просимо закрити,
Щоб не росли могили і хрести.
Та думають вони лишень про їжу,
Про наші українськії харчі,
Тривожну не збирають там валізу,
Не падають снаряди, як дощі.
Залізний купол просимо створити,
Щоб ми вцілили, вижили в війні,
Ще скільки це благати і просити?
Та поки що ми чуємо лиш: "Ні!"
Ми їм про небо, а вони – про їжу,
Ми їм про купол - чуєм про зерно,
Чекаємо усі давно ленд-лізу,
Та, мабуть, нас почути не дано.
Їх не болить, вони не потерпають,
І бомби там не падають на них,
Ракетами у них там не влучають,
І жоден з них від вибухів не стих.
Закрити небо просимо з сльозами,
Не хочемо ми гинуть-помирать,
Небесний Царю, зглянься ти над нами,
Бо небо нам не хочуть закривать.
Про кризу продовольчу тільки й чуєм,
Їх не болить війна із моskалем,
В уяві купол-захист ми малюєм,
Тим часом нас вбивають день за днем.
Нам кажуть: "Ні!", але чекають хліба,
Що ро́дила свята наша земля,
А ми благаєм, щоб закрили небо
Від бомб й ракет убивці-моskаля.
23.07.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР