Так уже на світі стало –
Служить людям швабра вдало,
Щоби з вечора чи зрання
Ми вологе прибирання
Нею дбайно всі робили,
Щоб підлогу нею мили,
Щоби мили-протирали
Та із неї бруд збирали,
Щоб вона його не мала
Ні краплини, а блищала
Всюди тільки чистотою
Й око тішила собою.
Звісно, щоби так бо стало,
Тільки швабри нам замало.
Як вона в нас з деревини,
Без віджиму, ганчірини
Певної ще потребує,
Тої, що якраз слугує,
Щоб у воду умочати
І підлогу протирати.
Та щоб мити розпочати,
Слід ганчірку ту віджати.
Ну, звичайно, слід сказати.
Перш, ніж мити, ще додати
Засіб миючий нам треба,
Як у нас є в нім потреба,
Як брудна підлога дуже
Й кепсько пахне. Завжди, друже,
Швабра у пригоді стати
Може, як час прибирати.
Євген Ковальчук, 09. 03. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2023
автор: Євген Ковальчук