Війна

Війна  сталеві  кігті  в  нас  загнала,
Тавром  кривавим  –  стала  на  поріг,
Тож  кожна  мати  ридма  застогнала,
Аби  Господь  дитя  її  вберіг.
Краса  весни  і  літа  не  казкові  –
Їх  колорит  від  горя  також  зблід,
В  чеканні  фронтових  новин  ранкових
Теж  застигали  Україна  й  світ.
Ще  перші  рани  їй  не  відболіли,
Адже  немало  втратила  синів…
Надія  ж  у  серцях  незримо  тліла:
Повинен  бути  перелом  в  війні!
У  смуток  осінь  зодягла  тумани,
І  позолота  всюди  не  така.
Війна  в  полоні  кожного  тримала…
Лежить  земля  в  могилах  і  хрестах…
Осінні  ночі  темні  й  не  короткі,
В  них  також  слід  залишила  війна,
Тому  і  сни  важкі  і  не  солодкі…
Коли  ж  залишить  землю  цю  вона?
Зима…  На  горизонті  –  перемога…
Сповна  Росія  відповість  за  гріх…
Лиш  матері  ще  питимуть  тривоги
За  мертвих  і  живих  дітей  усіх…
                                                                           13.02.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2023
автор: Ганна Верес