Всі матусі, як ті квіточки,
треба в старості їх доглядати,
щоб не знали вони самоти,
все тепло свого серця віддати.
Вони наші віконечка в всесвіт,
і зірки, що на небі горять,
і пісень нескінченний переспів,
як ростили своїх немовлят.
Доброти це бездонні криниці,
що її вистачає на всіх,
піднесем ми матусям водиці,
хай ще довго луна їхній сміх.
Як же хочеться їх обійняти,
і додати надовго їм сил,
бо без них нам утіхи не знати,
потьмяніє без них небосхил.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А