Спекотно. Сонце па́лить. Вітер не шумить.
Так хочеться дощу – мені, землі і квітам!
Сумую за тихеньким дзвоном крапелин,
За плескотом у шибку й ароматом свіжим.
Так хочеться, щоб теплий дощ пішов рясний,
Щоб грізно грім гримів і блискавки світились,
А потім на умитій неба синизні
Веселка семибарвна ясно променилась.
Так хочеться дощу! – щоб спеку погасив,
Повітрям свіжим щоб подихати дозволив,
Вологи спраглий земляний покров полив,
Збудив щоб до життя рослинки спраглі, кволі.
Так хочеться дощу! – щоб молоді вітри
Мені принесли неба веселкову свіжість,
Приємний квітів аромат, лісів і нив,
Щоб зводити палаци чарівні хотілось, –
Так хочеться дощу!..
12.08 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2023
автор: Martsin Slavo