* * *
Поле, поле – хлібне поле
Душа в душу, гомониш –
Виглядаєш, юність доле,
Все чатуєш і не спиш…
Крізь твої широкі очі
Йду життям, де радість й біль –
Що шепочеш, чи пророчиш
За вітрами межи хвиль?
О на стільки час змінився,
Що не думав, не гадав,
Тож на думці – не приснився?
Місяченько споглядач
Зачепився за тополю,
Ось хто знав все й пам’ятав –
Всі стежки людської долі
Чорний ворон заплутав.
01.03.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2023
автор: Променистий менестрель