Чомусь в сузір'ї Оріона
О п'ятій ранку я побачив символ
Хоч розумію, що Мисливець --
Насправді хибний
Що п'ята ранку і пора вже в сон
Але хіба ж можливо розірвати
Невидимі тенета, що зв'язують мене
З стихією космічних вітрів?
З безкрайніми пустелями,
З сліпучою й німою Чорнотою?
З кометами, що манять за собою
Хвостами, чия пухнялість так лоскоче?
Обпалює цигарка пальці
Хоч-нехочеш, але вертаєшся на землю
І ковдра перетворюється в хмару,
На якій я повертаюсь до Морфея
І він мені покаже мультик про Цефей
Спи, просто спи
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975477
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2023
автор: Аскет