Не в ті лани широкополі
Ти мене кликав вечорами.
Складно шукати волю й долю,
Коли несуть вперед ногами.
Пробач, простися і додому
Вертайся, як спадуть кайдани,
За пагорби, за дикі склони
І височенні гори, скали.
Вклонися щиро, аж додолу,
Впади в обійми незрівнянні.
Це не забудеться ніколи,
Нарядно будуть усі вбрані.
Я посміхнусь тобі і знову
Надовго зникну. Мої плани:
Мандруючи чекати зову
Вертатися в твою оману.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2023
автор: О.Лекса