Був час ранкових кавових сонат –
і кавоварка задзюрчала скерцо.
Вдихаю кави дивний аромат –
і хвиля щастя огортає серце.
Над чашкою легкий зміїться пар,
виписуючи кільця та зігзаги...
Кладу думки на кавовий вівтар
та набуваю тиху рівновагу.
Хтось виростив, хтось смажив, хтось змолов –
і ось, п'ю каву з чашечки простої.
Ковток – і я народжуюся знов,
як Афродіта з піни золотої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2023
автор: Денисова Елена