Упізнала баба діда,
Коли прийшла до тями.
В ньому свого чоловіка,
Що прожили роками.
Бо куди тому Пилипу?
Що у сусідки Варки.
Мав колись таку він силу,
Хоч згадувать не варто.
А отой Петро завзятий,
Що жив у куми Насті.
Коли брав, було в нас свято,
Він нащо тепер здався.
Ще Онуфрій такий гарний,
Зумів мене здолати.
Ми про секс постійно дбали,
Немає слів сказати.
Павло, що щастя обіцяв,
Для мене зупинилось,
Неначе якась сатана,
У сні якось з'явилось.
Примари бігли на очах,
Я впала на дно ями.
Не передати отой жах,
Страхи ішли ночами.
Така чудова пара ми,
Колись було кохання.
Додому діду забери,
Таке моє бажання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2023
автор: Валентина Ярошенко