Дивишся на світ,
Доокола себе,
Навіть прості речі,
Роблять у душі твоїй нурт.
Коли думка сягає,
Тієї межі,
Що тебе також
Не буде на світі,
Як відцвілої квітки,
Як спожитого урожаю,
Як вчорашнього дня,
Тебе гріє те,
Що хтось тебе
Може згадає,
А може ні,
Як травинку скошену
Косою гострою.
Все можеш пояснити
Але як трактувати
Свою смерть.
(Верлібр)
20 січня 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975591
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2023
автор: Володимир Кепич