В цей День частіше серце б'ється,
Ще мить й воно зірветься,
Затихає канонада, пушки й танки зупинились,
Дулом жінці поклонились.
А чому саме в цей день,
В лісі думав навіть пень.
В ньому щось же приховали,
Нас у жінку закохали.
Кожен день весни - жіночий,
Хай сіяють в неї очі.
Кожен кожну не вітає,
Вона свого лиш чекає.
Лиш від близкості з ним тає,
Шубки, брошки, діаманти,
Те ж потрібні та це мить,
А чогось хочеться такого
Близького, теплого, милого,
Щирого, прищирого.
Не від всіх, а від одного.
Не лише разок на рік.
А щоденно, з дня у день,
Щоб як Місяць поряд був,
Жив тобою, тебе чув,
Розумів, допомагав,
З неба зорі доставав,
Тебе вище підіймав,
По житті оберігав.
Ти найкраща, щоб він знав.
Лише він один, єдиний.
Щоб від кожного по трошку.
І коханець і шалун.
І надійний і багатий.
І веселий і завзятий.
Головне, щоб розумів
І кохати, щоб умів.
На руках, щоб не носив,
Еротично лиш, щоб бив).
Щоб не пив і не курив,
За три моря, щоб возив.
Щоб нестримно так любив.
Головне, щоб був живий.
Був такий як є, лиш мій.
Я ж сама його обрала,
Сама в себе закохала).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2023
автор: oreol