Заходу спалах манить у вічність,
Думки розлетілись вовчим виттям.
В кожному подиху є щось магічне,
В минулу секунду нема вороття.
Повзаю лісом, наче примара,
Рахую в пеньках кількість рокі́в.
Заходу спалах манить у вічність,
І ось я частина зграї вовків.
Вию у небо.. тиша і спокій,
Байдужість до людства в мені проросла.
Сьогодні з вовками, завтра став мохом,
Довкола мій ліс. І вічність моя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2023
автор: Іво Каценбук