Люб наш роман поспішали в нім жить


Пісня  на  мелодію  Яна  Френкеля
"Вальс  розставання»

Потягів  звуки  гудків,  де  мій  дім,
Поруч  вокзал,  повен  наших  надій  –
Згідно  із  розкладом  в  день,  поїздів,
Ми  визначали,  тож  скільки  годин?
Юності  миті,  серця  не  вистачить  і  слів…

Приспів:
Нам  вже  не  заглянуть  в  ті  краї,
Хоч  би  подих  разом  затаїв  –
Хоч  чарівник  дасть  перетворитись
В  ту  Жар  Птицю,  або  ж  у  солов'я…

Стежки  доріжки,  якими  ішли,
Ми  безтурботно  їх  не  берегли  –
Золоті  роки  і  пошук  путі,
Не  телефон,  патефон  там  звучить,
Листи  і  танці,  перше  кохання  в  житті…

Приспів:
Нам  вже  не  заглянуть  в  ті  краї,
Хоч  би  подих  разом  затаїв  –
Хоч  чарівник  дасть  перетворитись
В  ту  Жар  Птицю,  або  ж  у  солов'я…

Люб  наш  роман  –  поспішали  в  нім  жить,
Миті  так  бігли  що  не  зупинить,
Дві  душі  й  наші,  скучать  не  дають,
Ніби  на  крилах  в  життя  вже  встають,
Роки  в  турботах  –  спалахом  в  свято,  салют.
Приспів:
Скільки  весен  не  вдарує  Бог,
Не  один  знайдеться  –  монолог,
Хай  земна  ця  повість  ще  триває,
Тож  онукам  пісня  –  наш  епілог.
03.03.2023  р.


Люб  наш  роман  торопились  в  нём  жить

Песня  на  мелодию  Яна  Френкеля
«Вальс  расставания»

В  звуках  гудков,  паровозных,  мой  дом,
Рядом  вокзал,  вон  за  тем,  за  углом  –
По  расписанию  в  день,  поездов,
Определяли  мы  –  сколько  часов?
Юности  время,  сердца  не  хватит  и  слов…

Припев:
Нам  не  заглянуть  уж  в  те  края,
Хоть  бы  и  дыханье,  затая  –
Хоть  волшебник  даст  нам  превратиться
В  ту  Жар  Птицу  или  же  соловья…

Стёжки  дорожки,  которыми  шли,
Мы  так  беспечно  их  не  берегли  –
Годы  златые,  бубенчиков  звон,
Без  телефонов,  зато  патефон,
Танцы  и  письма,  первая  в  жизни  любовь…

Припев:
Нам  не  заглянуть  уж  в  те  края,
Хоть  бы  и  дыханье,  затая  –
Хоть  волшебник  даст  нам  превратиться
В  ту  Жар  Птицу  или  же  соловья…

Люб  наш  роман  –  торопились  в  нём  жить,
Миги  бежали  не  остановить,
Две  души  к  нашим,  скучать  не  дают,
Словно  на  крыльях  в  свою  жизнь  встают,
Годы  в  заботах  –  в  праздники  вспышкой,  салют.
Припев:
Сколько  вёсен  не  подарит  Бог,
Не  один  напишем  с  вами  слог  –
Пусть  земная  повесть  чуть  продлится,
Пропоём  же  внукам  свой  эпилог.
03.03.2023г.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975799
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2023
автор: Променистий менестрель