Пам'яті Володимира Сакалюка.
Вже йшла родючість по Укра́їни землі,
Усе дозріло, плід дало, буяло
Але й кропило для майбутньої ріллі,
Кров'ю кропило, шматувало й рвало.
Там під Покровськом "Сокіл" воював
Він захищав Надійку і Інесу,
Він своїм тілом Україну прикривав,
Життя ж немає у неволі сенсу.
Кращі із кращих там стають стіною
І не пускають морок у святе,
Святе для всіх нас слово - УКРАЇНА!
Вічна всім пам'ять, хто поліг за те.
Щоб у дітей були батьки й дитинство
На своїй рідній не чужій землі,
Щасливі очі жінки в материнстві
Й зерно пшениці, а не кров в ріллі.
У вересневий день Земля здригнулась,
Рядовий "Сокіл", ні не впав, злетів
У вічний Честі Пантеон і Слави
Життям і доблестю він це довів.
ГЕРОЯМ СЛАВА!!!
05.03.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2023
автор: Олекса Терен