Чому мовчиш?
Чому відводиш очі
І як той стриж,
У вічному польоті.?
Твоїх очей зелений колір сховано
Повіями , як віялом в небаченій красі.
Ти подивись - зима вирує знову,
А там блакить осіла на ліси. .
Біжить Дніпро. Мости над ним зігнулись.
Рибалки щастя ждуть і лунки їх димлять.
Дзвони над Лаврою давно уже проснулись.
Про щось моляться, а, про щось кричать.
А ти мовчиш, як та вода,
Яка іще під льодом.
З коханням в серці, а іще в душі.
Іде взялася та погана мода ,
Мовчати на тлі небесної краси
26.03.23.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2023
автор: Романьков