ДВЕРЦЯТА МОЄЇ ДУШІ
В душі́ моєї є малі дверцята,
Але не всім дано́ у них ввійти,
Не раз вона була́ вже розіп’я́та,
Їй хрест завжди́ доводиться нести́.
Не раз вона була́ вже розіп’ята́,
Й шматована була́ вона не раз,
Хоч прагнула вона щоразу свя́та,
І плакала-ридала від обра́з.
Хоч прагнула вона щоразу свя́та
Й гостей впускала, звісно, залюбки,
Та потім закривала ті дверцята,
І ли́ла сльо́зи, наче потічки.
Та потім закривала ті дверцята,
І ставила на них міцні замки́,
Збирала із полови лиш зерня́та
Й гортала знову думи-сторінки́.
Збирала із полови всі зерня́та,
Та серед них стрічався і кукі́ль,
Його вона кида́ла за дверцята…
Та як же він туди попав й звідкіль?
Його вона кида́ла за дверцята…
Лиш вибрані тепер до неї йдуть,
Теплом вона із ними обійня́та…
Малі дверцята, та велика суть.
05.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР