Люби себе!

Люби  себе!  Люби  і  не  жалій!
Не  шукай  догмати,  що  говорять  про  щастя.
Людей  усіх  багато,  а  подих  цей  –  твій,
як  те,  що  пульсує  у  твоїх  зап’ястях.

Люби  себе!  Люби  і  не  шкодуй!
Бо  ж  так  життя  зітліє,  й  розлетиться  сміттям.
Живи,  радій,  і  болю  не  гидуй,
щоб  було  тобі,  що  розказати  дітям.

Люби  себе!  Люби  й  любов  даруй!
Можливо,  ти  іскра,  а,  може,  ти  –  багаття.
Сум  усе  ж  мине,  тож  просто  посумуй,
сльози  –  це  життя,  а  не  якесь  прокляття.

Люби  себе!  Люби  й  у  любові  будеш!
Життя  колись  поверне  кожному  борги.
Якщо  ти  не  любив,  –  обов’язково  ще  полюбиш,
зімкнуть  цілющі  води  розбиті  береги.

Люби  себе!  Люби  себе  так  просто,
як  тільки  може  прозвучати  з  вуст  любов.
Із  цим  життям  не  варто  мірятися  зростом,
Та  воно  все  ж  варте  всіх  палких  розмов.

Люби  себе!  Ти  можеш  це  зробити!
Руйнуй  кордони,  стирай,  мов  гумка,  межі!
І  там,  де  все  до  фундаменту  розбите,
повстануть  вежі.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975955
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2023
автор: Андрій Лагута