[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oYxRLT3o-RQ[/youtube]
Самотність, яке страшне це слово,
Що ріже слух, найбільше душу.
Коли відчуємо її раптово,
Зустрінем все ж великодушно.
Гірка сльоза впаде спочатку,
Та що поробиш, треба все ж звикать.
На серце й душу ставить вже печатку.
Її не будеш в час цей проклинать.
І часто довгими ночами,
З тобою буде плакать, горювать.
Вона тебе не заспоїть все ж словами,
Тебе, як зможе, буде утішать.
Самотність, як обірвана струна,
Хтось так сказав колись - не знаю.
Така сумна історія оця,
Самотність хай ніхто із нас не взнає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975997
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2023
автор: Н-А-Д-І-Я