А знаєте, я вірю у дива.
Нехай це трохи смішно і... безглуздо.
Із сотні заперечених "нема"
Я віднайду для себе безліч "пусто".
І знаєте, я вірю в полюси́...
І що Земля не зовсім вже і кругла.
І що натхненні долею "плюси"
Розтануть враз у "мінус" дещо згубний.
Я вірю у звичайний денний сон...
І що він може якось заспокоїть!..
І що у попіл спалений альбом
У битві з пам'яттю не встоїть...
Тож так, я вірю у дива...
І навіть трохи в справедливість.
Лише листи календаря
Втрачають з часом певну щирість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2023
автор: Тетяна Білогай