Нарешті весна на порозі,
Полегшало всім і мені,
І хочиться йти у дорогу,
І жить на чудовій землі...
І все було б, звісно, чудово,
Якби закінчилась війна...
Вернулись сини всі додому,
Ще кращою стала б весна...
Так жаль, що війна ще триває,
Й не видно її ще кінця...
І кожен в ній воїн чекає,
І вірить в земні чудеса...
Весною усе загадкове,
Як в чистому небі зірки...
Природі я дякую й Богу,
Що я ще живу все - таки...
Років прожила я багато,
Й щасливою, звісно, була...
Весна була б схожа на свято,
Якби закінчилась війна...
Та все ж я радію щоранку,
Коли просинаюсь від сну,
Вмиваюсь й роблю я зарядку,
Й весни споглядаю красу...
Природі я дякую й Богу:
За ранки і дні золоті,
За вмиті садки і діброви,
За теплі і сонячні дні...
І Богу щодня я молюся,
Й благаю спинити війну...
І плачу буває й сміюся,
Люблю ж бо життя і весну!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2023
автор: геометрія