5. Повернення додому
Мене додому нести він хотів,
Напівзабутий, темний край чекав,
Де сходин ряд терасу підпирав
І балюстради, гребнем для вітрів,
Внизу ж, на милі – вежі й куполи,
Мов лабіринт на березі морськім.
Звав демон побувати в краї тім,
Ще хвилі раз почути з висоти.
Він обіцяв, і курс на захід взяв,
Крізь браму сонця, повз озер вогню,
Де з тронів крик богів, назустріч дню,
В якому безіменних жах чекав.
Затока потім чорна, ніч, прилив:
«Ось був твій дім, – глузує, – як прозрів!»
V. Homecoming
The daemon said that he would take me home
To the pale, shadowy land I half recalled
As a high place of stair and terrace, walled
With marble balustrades that sky-winds comb,
While miles below a maze of dome on dome
And tower on tower beside a sea lies sprawled.
Once more, he told me, I would stand enthralled
On those old heights, and hear the far-off foam.
All this he promised, and through sunset’s gate
He swept me, past the lapping lakes of flame,
And red-gold thrones of gods without a name
Who shriek in fear at some impending fate.
Then a black gulf with sea-sounds in the night:
“Here was your home,” he mocked, “when you had sight!”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976095
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2023
автор: Віталій Гречка