Невже все скінчиться колись?
Невже прийде́ кінець усьому?
Дивлюсь навколо я, увись
Й не віриться у це самому.
Невже довколишня краса
Одної миті просто зникне:
Земля і ясні небеса?..
Невже нічого не уникне,
Як прийде час, свого кінця?
Невже, неначе сніг, розтане
Цей дар безцінний від Творця
І більш нічого вже не стане?
Можливо, й так. Не знаю й сам
І певен, що ніхто не знає,
Та й чи про те гадати нам
Хоча б якийсь в собі сенс має?
Та вірю я, що нам життя
Не просто так собі дається,
А щоб прожити до пуття,
Хай що у ньому не стається.
Я знаю тільки лиш одно,
Хай як би не прийшлося жити,
Що нам усім життя дано,
Аби любити і творити,
Любити щиро все і всіх,
Творити те, що ти умієш,
Щоб замість сліз, лунав лиш сміх,
Коли якось те, що посієш,
Тобі надасть плоди рясні,
Рясні плоди твоєї праці,
Що принесе тобі не в сні,
А дійсно щастя лиш на таці.
Євген Ковальчук, 20. 03. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2023
автор: Євген Ковальчук