Тривога! Тривога! Тривога!
Палає Вкраїнська земля!
З Росії прийшли не від Бога —
Прийшли посланці від Кремля!
Це ж браття, я так розумію:
Слов’яни — єдиний народ…
Та в путінську «лагідну мрію»
Повірить лише ідіот!
Бо брат не стріляє у брата
З думками «священних ідей».
Прийшов він сюди воювати —
Вбивати жінок і дітей!
Це ж братня така допомога —
Стріляти по мирних містах…
У пекло усім вам дорога
У кожного з нас на вустах!
І прямо я можу сказати,
Що ти, росіянин — «небрат»!
Бо танки, ракети й гармати,
Доставити міг, лише — КАТ!
Та ти українців не знаєш:
У нас, що в труді — що в бою
Й ти місце собі відшукаєш,
Де голову скласти свою!
Іще мій послухай, «небрате»
Та май на увазі собі:
Насіння із соняха мати
Потрібно в кишенях тобі.
Й не їж ти його, ой не треба —
Це тобто — "нє вздумай сажрать":
Бо соняхи тягнуться в небо
Й хтось зможе тебе відшукать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2023
автор: Шарм