[i]« Історія скасовує відмінки,
але не мову...»[/i]
Автоцитата
Пишу нікому... іноді – усім,
ну, а якщо собі, то незабутнє,
нечуване ніколи і ніким
уявно надиктоване майбутнє,
Запитую у відчаї себе, –
кого краса рятує в цьому світі,
де сонце – жовте, небо – голубе,
війна – за мир, а воїни – убиті?
Іще учора я не уявляв
ані хороших росіян учених,
ані опозиційних і таємних...
.......................................................
на цій арені вистачає барв,
але за що ти, Боже, покарав
мою країну владою зелених
піарників, злодіїв і роззяв?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2023
автор: I.Teрен