Суспільство вигнило, ідеї всі протухли,
Щоб не придумали, всьому прийде кінець.
Можливо вся причина в керівництві
І чоловікам пора віддати свій вінець?
Чомусь жінок повсюди гнидять,
Як вона тільки верх бере.
На кораблі, як бабу видять,
То моряків, аж зло бере!
На підприємстві, коли жінка,
Керує нами мужиками.
Повірте, щоб її ми розуміли,
До нас звертайтеся будь ласка з матюками!
Чому? Не знаю, жінку не пускають
Не за кермо, не за штурвал на кораблі.
А уперед, перед собою пропускають,
Щоб перевірити, міновано, чи ні.
От подивіться вдома скрізь порядок,
Коли вона встига? Один Бог знає!
Їсти наварено і вимитий нащадок,
Ще й на городі висапать встигає.
Якби мав волю, яб їх в президенти,
Поставив скрізь, у всіх державах!
За місяць був би мир і компліменти,
Бо баби знають толк в воєнних справах.
Яка іще війна, які навчання ?
У поле вийшли, сам на сам.
Спочатку дулі, сракопосилання,
Потім примирення і напилися в хлам.
І все, війні кінець! Хто переможець?
Ну звісно хто, наші баби!
Якщо ти проти, може взяти вила,
Тоді тримайсь подалі від біди.
Ще на худий кінець в них є прокльони,
Свячена сіль і Стрітенська свіча!
І хто до цього ще не вірив в забобони,
Краще знайдіть натільного христа.
Так що давайте, жіночки, керуйте!
І затишок повсюди хай буде́!
Бо мати в Бога, була просто жінка,
Порядок, тільки жінка наведе!!!
8.03.2022р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2023
автор: Степан Олександр