Ти витвір уяви моєї півсонної чи
я ніч цю малюю самотністю,
зорі п’ючи?..
І сиплеться попіл з-під вій на розчуленість тіл,
на жадібність, втому, на одноосібність аттіл.
Знов місяць гортає розгублену варту завіс
словами чи маренням в серці народжених сліз…
А вітер обвуглює дотиком пам'ять про «ні…».
І хочеться шибкою стати в етернім вікні,
щоб ти доторкався хоч подихом, поглядом хоч
до пензля, сміливого з волі нічних потороч,
до вдиху, що зрадно б’є током:
«Почуй! Прокричи:
ти витвір уяви моєї півсонної чи?..»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2023
автор: Наталія Погребняк