КРОКУС І БУК
Ще лежить на скронях гір
Талий сніг, мов сивина
Та вже чується у серці
Промовля нова весна
Ще старе пожовкле листя
З сумом дивиться в блакить
Та між ним, чарівним сяйвом,
Крокус до сердець спішить
Ніжна квітка, мов дівчина,
Що в коханні розцвіла
Заворожена стежина
В ліс чаклунський завела
-Де ти, рідний! Гей! озвися! -
Плаче квіточка - дівча,
Бук звисока задивився.
Все питав: Чия? Чия?
Ой, ти брате, чи не бачиш,
Мій коханий, не шука?
Промовля до Бука квітка
Вогнем серце обпіка.
-Чи ти мила, не пізнала,
Відповідь луна сумна.
Мене теж зачаклувала
В лісі цім нова Весна.
Анфіса Букреєва-Стефко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2023
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)