У полоненого солдата
в очах утома й розуміння,
що все – почне русня вбивати
без тіні докорів сумління,
що полонений, що без зброї –
орді ж неписані закони.
Вони, хизуючись собою,
знімають смерть на телефони.
За мить до пострілів промовив
із гідністю одне єдине
(від чого втратили ті мову),
незламне: Слава Україні!
Перемогли? Та ні... Лиш вбили,–
життя, як мародери вкрали,
та що з них взяти – імбецили.
А воїну – навіки Слава!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2023
автор: Леонид Жмурко