Бо ти - жінка. Тому тебе любить весна.
Тому снігами зморений березень
Розтане в полоні твого тепла
І чисте повітря вдихатиме до легень,
Аж трохи хмеліє йому голова.
І навіть коли з глузду зійде Земля,
І суша ввійде в океан з головою,
То стань маяком для свого корабля.
Де сила безсила, бери добротою.
Нема тебе близько, світися здаля.
Бо ти - жінка. Таке твоє перше й останнє ім'я.
Така твоя святість і гріх не спокутий.
Твоя нагорода і кара твоя.
Невидимий плач твій і сміх твій розкутий.
Лишайся весною. Борись за життя!
P.s. Мирної переможної весни нам! 💙💛
08.03.2023
Наталія Петренко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2023
автор: Наталія Волинська