10. Голубина пошта
Ми йшли крізь нетрі виснажених стін,
Що пухли з накопиченого зла,
Звертався натовп там, мерзенних тіл,
До іншої планети божества.
Мільйон кострищ на вулицях палав,
Злітали крадькома з пласких дахів
В розверсте небо декілька птахів,
Ритмічно барабанів звук лунав.
Кострища ці, я знав, не до добра,
Із космосу Назовні ті птахи,
Знав, що зі склепів Тога їх шляхи
І, що за ноша під крилом була.
І серед інших, раптом, стихнув сміх –
Бо вгледіли, що саме в дзьобах злих.
X. The Pigeon-Flyers
They took me slumming, where gaunt walls of brick
Bulge outward with a viscous stored-up evil,
And twisted faces, thronging foul and thick,
Wink messages to alien god and devil.
A million fires were blazing in the streets,
And from flat roofs a furtive few would fly
Bedraggled birds into the yawning sky
While hidden drums droned on with measured beats.
I knew those fires were brewing monstrous things,
And that those birds of space had been Outside—
I guessed to what dark planet’s crypts they plied,
And what they brought from Thog beneath their wings.
The others laughed—till struck too mute to speak
By what they glimpsed in one bird’s evil beak.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2023
автор: Віталій Гречка