Померлі хати. ..сумно і страшно ...
Ніколи там не почути вже сміх...
І у саду коло хати не пташно.
Буденність пішла...вічний спокій настиг...
Мовчать хати, ракетою вбиті...
Додому вертаються лиш птахи.
Довго блукають в туманній блакиті,
Де ж їхні зростатимуть всі дітлахи?
Звідки ж їм знати, гнізда вже немає
Померла та хата, за нею й село...
Тихе, затишне, всім було раєм!
Клята війна все розбила, як скло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2023
автор: Незламна