От! Доведеться знову чаклувать,
Бо ти сказав, що вже не бачиш диво.
Промовив це годин приблизно в п'ять,
Коли ще сонце не вляглося спать -
Поміж будівель "незакохано ходило".
А я дивилася на фото це,
Яке мені прислав "бездивне"
І думала, невже той фільтр - краса,
Який у тих, хто закохавсь активний
Став барахлити?
Як він міг!
Так повести себе саме весною,
Коли все почина буять красою,
Як тільки ґрунт укриється травою,
Бо зиму скрізь усі водили псів
Й далеко не усі в пакетик
Складали той "немовбишоколад"
(Так краще думати коли усе розтало).
Якщо не диво це, то що?
Ти бачиш по воді розлиту лаву?
Невже не бачиш в небі надпис "love you"
...
Та не шукай, його ж бо там немає!
Я українською тебе кохаю.
Отак ти їдеш,
Позіхаєш,
Красу оцю всю пропускаєш...
А я би аж відкрила рота,
Проїхала би повороти
І впала б поглядом у лаву,
З тобою разом прогуляла б
Роботу, смуток і проблеми...
Я знаю, що чудова схема.
Але то потім!
Зараз ні!
Прошу, не треба!
Не пручайся.
Фільтр стомився,
Хай полежить
І це не послуга ведмежа.
А ти в цей час побудь удома,
Тебе закутала утома.
А я все там - де обрій дивний,
Де сто відтінків слова "синій",
Де є мереживо на тілі,
Де всі минулі - просто тіні,
Де нас лиш двоє - ти і я,
Ти - мій, а я - тільки твоя,
Де руки, губи - все змішалось,
Де спрагло й ніжно ми кохались,
Де ми змивали з тіл бажання
І обіцяли не в останнє...
Я там завжди
Тебе чекаю
К
О
Х
А
Ю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2023
автор: Kлер Клер