Хата стала безлюдною.
Досить часто,
Вона пуста,
Бо господар пішов
На цвинтар.
Ще міг жити,
Зморила дихавиця.
Жінка часто ночує
За межами хати.
Не з іншими чоловіками,
Буваючи в сестер,
Чи з внуком у сина,
Або на роботі,
Цілий тиждень,
Далеко не тільки
Від власної хати,
Але й рідного міста.
Хата сумує,
Хоча не має душі.
(Верлібр)
22 січня 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2023
автор: Володимир Кепич