Пам’яті легендарного Да Вінчі
і всім загиблим воїнам присвячую
Біль нестерпний у грудях –
плаче серце Вкраїни,
там розгублені люди,
там окопи й руїни,
з перебитим крилом
птах над полем летить,
пада кров на зело
й сам він пада за мить,
як любив України
він небесну блакить,
доля неньки-країни
в стихлім серці болить,
в оці болем застигла
року злого сльоза,
стара матінка бігла,
бо літать не могла,
не добігла до сина –
врятувати хотіла,
та не стало їй сили,
доповзла вже до тіла.
– Сину, пташе мій рідний,
берегла і ростила,
чом затих тепер, бідний,
чом покинула сила?
Я ж ростила, мій сину,
тебе для життя,
ворог встрелив у спину
і не зна каяття,
він убив твоє тіло
та не вбив твою душу,
ти літав дуже сміло
і над морем, й на суші,
буду плакати, сину,
до кінця свого віку,
не стріляй, враже, в спину,
бо орлів в нас без ліку,
і літатимуть вільно,
доки сонця світ буде,
нас багато, ми спільно
проженем вас, приблуди,
не дамо, клятий враже,
по землі цій ходити
і в обличчя вам скажем:
як могла народити
бузувірів проклятих,
в світ пустити посміла,
не здолать вам крилатих!
в мене буде ще сила,
піднімусь в височінь
і звернуся до Бога,
гляну я в далечінь –
світлу бачу дорогу,
не залиш мене, Боже,
дай дожити до дня,
коли згине ворожжя
й засміється Вкраїна
рідненька моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А