У човенці-долоньці
Дише спокоєм сонце.
Чуєте? Сонце!
Проштовхнулось між хмарищами,
Ледь пробилось між згарищами
І явилось у білій суконці
Провеснілеє сонце.
Першоцвіти невинністю
Постають понад тлінністю;
Пробудилися котики,
Гріють спинки й животики;
Подив стримує кицю:
— Ох, обсіли вербицю.
Горном півень пихатий
Зве гарем свій чубатий
За паркани на гулі,
Бо весна вже — не чули?..
Вись беззахисну зором голубимо,
Миру хочемо
Й молимось —
Люди ж ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2023
автор: Valentyna_S