*****
Ой, у рідній стороні
Сумно, боляче мені,
Серце плаче, мов маля,
А із ним уся земля:
Поле, ліс, долина, гай,
Гори… Ворог в рідний край
Мій уторгся, щоб схопить
Весь його та підкорить
Мирний люд його навік,
Та зробить він це повік
Не зуміє. Не дамо
Край ми свій, хай і вмремо.
Боронити до кінця
Будемо його ми. Ця
Темна, наче ніч, страшна,
Безпощадная війна
Все ж мине, прийде їй край.
Звільнимо ми рідний край
Від проклятих ворогів.
Звільнимо сестер, братів
Із полону. Будем ми
Всі щасливими людьми
В Україні вільній жить,
Доки серце стукотить
В грудях. Певен я, що час
Цей усе-таки до нас
Прийде і уже навік.
Тільки ворогам повік
Не здаваймось! Й пощастить –
Прийде перемоги мить.
Євген Ковальчук, 08. 03. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2023
автор: Євген Ковальчук