Встаємо ми, як один –
І дочка твоя, і син,
Україно, і у бій
З ворогом йдемо. Лихій
Ми тебе не віддамо
Долі, хай і помремо.
Лиш би знов рабою ти
Не була. І далі йти
Ми на ворога свого
Будемо, бо більш всього
Любимо ми всі тебе –
Сонце, небо голубе,
Луки, гори і поля...
Ти одна у нас земля,
Україно. Встоїмо
Ми, кінець покладемо
Безпощадній цій війні,
Й більш її не буде, ні,
На святій землі твоїй.
Не дозволимо ми їй
Плюндрувати знов тебе –
Землю й небо голубе…
Заруба на носі хай
Ворог, що на нього край
Лиш чекає тут його.
Тож хай носа він свого
І не суне більш сюди,
Щоб не сталось з ним біди!
Євген Ковальчук, 08. 03. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2023
автор: Євген Ковальчук