Твоїми обіймами можна зцілити розбите скло,
змусити затягнутися розлом у спраглій землі.
Вони, мовби створені творити на світі добро,
бути маяком, де належить прокидатись імлі.
Цими обіймами можна задобрити будь-яке зло,
обернути час проти годинникової стрілки,
розфарбувати в яскраве фарбоване сірістю тло,
затулити життям скривавлені кулями дірки.
Твої обійми – це щось про захід сонця й світанок,
про багряну денну кулю та срібне нічне сяйво.
Такі обійми люди часто дарують наостанок,
Вони ніколи в житті не будуть чимось зайвим.
Я б цими обіймами гартувався зимового ранку,
кожної ночі тримав на собі їх істинну вартість.
Я обіймав би тебе, як земля це робить з серпанком,
забувши про все, і, навіть, забувши про радість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2023
автор: Андрій Лагута