Ти кажеш «так», так ніби тане сніг,
Там, де на серці вічні заметілі.
Ти кажеш «ні», ніколи б я не зміг
Назад роки вернути збанкрутілі .
Ти кажеш «так», так наче до снаги,
все знову від початку повторити.
Ти кажеш «ні» - німе чуття жаги
Про щось змовчати чи поговорити...
Ти кажеш так, така була зима,
Що замела всі відстані й кордони.
Я кажу «ні», нізащо знов сама...
Удвох долати легше перепони.
Ти кажеш «ні», нікого навкруги,
Лише надія десь за небокраєм...
Ти кажеш «так», так важко догори
Іти й сягнути висоти, що зветься раєм.
Ти кажеш – вір, вітрила мрій напни,
І станеться реальним все уявне!
Було найважче дочекать весни
коли усе таке квітуче й різнобарвне.
Ти кажеш - знай, знайдеться сила й міць,
Котра поборе все чуже, вороже!
Весна здолає холод силоміць
Й зійде до нас з небес проміння Боже. ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976799
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2023
автор: Аліна Олійник