Буде ще нам полум'я до неба
І за все помститися жага.
Та навряд чи між собою треба
Розділяти солов'їний гай.
І цього вірша не випадково
Я пишу у надвечір'я час.
Може, встигну викувати мову,
Що зачепить кожного із вас.
Тает вечер льдинкой на ладони,
Далеко теперь уже закат.
Скоро в небо ночь луну уронит,
Оборвавши слово с языка.
Будут печь огнем былые шрамы,
Но признаюсь, правды не тая,
Что на русском вспоминаю маму
И молюсь ежевечерне я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976806
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2023
автор: Zorg